Аналіз правового статусу слідчого судді

cMfvUcpV[1]

13 квітня 2012 року Верховна Рада України ухвалила президентський проект Кримінально-процесуального кодексу (КПК), норми якого запрацюють вже через півроку з дня його офіційного опублікування.

У новому КПК з’явився новий суб’єкт кримінального провадження – слідчий суддя.

«Слідчий суддя» – суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Зокрема, до повноважень слідчого судді належить вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування, прийняття рішення про здійснення примусового приводу (за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи) тощо. Проте розгляд клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії здійснюється не просто суддею суду першої інстанції, а головою чи за його визначенням іншим суддею Апеляційного суду АРК, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Інститут «слідчого судді» може допомогти забезпечити змагальність у кримінальному провадженні, що на практиці реалізує принцип розподілу судових повноважень, пов’язаних зі здійсненням правосуддя та забезпеченням судового контролю за дотриманням прав людини під час кримінального провадження. При цьому додатковою гарантією дотримання прав громадян є можливість фіксації із допомогою технічних засобів розгляду питань слідчим суддею, оскільки до категорії питань, що ним розглядаються, належать питання обмеження прав та свобод людини, зокрема обрання запобіжного заходу.

«Слідчий суддя» покликаний забезпечувати судовий контроль на стадії досудового розслідування справи та проведення досудового розслідування у розумні строки, виступає фактично гарантом дотримання та захисту прав, свобод та інтересів підозрюваних і обвинувачених осіб у кримінальному провадженні.

На думку багатьох політиків та юристів, перевага інституту слідчого судді в тому, що він не перебуває в системі правоохоронних органів, які проводять безпосереднє розслідування, що забезпечує йому досить-таки незалежне становище від слідчих, керівників слідчих органів, прокуратури тощо. «Він є представником тієї системи, яка апріорі повинна неупереджено оцінювати всю наявну на конкретному етапі кримінального провадження інформацію і приймати зважені і законні процесуальні рішення», – наголошує Представник Президента у Верховній Раді України Юрій Мірошниченко.

Особливо слід відзначити те, що за новим КПК право вибору конкретного запобіжного заходу на стадії досудового розслідування належить винятково слідчому судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. При цьому слідчий або прокурор мають довести і переконати суддю в тому, що тільки запропонований ними (і жодний іншій, більш м’який) запобіжний захід може досягти тих цілей, які покладаються на цей інструмент кримінального провадження.

Зараз є всі підстави припускати, що одне з найстрашніших для будь-якої людини обмежень на стадії досудового розслідування – обмеження волі через взяття і тримання під вартою – буде застосовуватися у виняткових випадках при чіткому обґрунтуванні саме такого запобіжного заходу.

Безумовно, з часом ми матимемо змогу проаналізувати, як правовий інститут слідчого судді функціонує на практиці.

Прийняття нового КПК було чи не найбільш анонсованою і очікуваною подією в правовому полі країни за останній період. Звичайно, документ містить небезспірні положення, але вміщує позитивні новели, що відповідають євростандартам.

Присоединись к группе в контакте — узнай больше о своих правах!



Оставить комментарий


− девять = 0