Сучасний погляд на антропологічну школу в кримінології

cMfvUcpd[1]

Антропологічна школа, як один з напрямів в теорії кримінального права, виникла в останній третині XIX століття в Італії. Причиною її появи було зростання кількості злочинів, зокрема внаслідок розвитку промисловості і зростання міст. Суспільство намагалося знайти пояснення такому явищу як злочинність, знайти його причини та зробити певні кроки, які могли б призупинити невпинне зростання злочинів.

Засновником антропологічної школи став італійський професор судової медицини Чезаре Ломброзо. Найближчими його послідовниками були вчені Е. Феррі і Р. Гарофало. Дана школа при вирішенні питання про кримінальну відповідальність брала до уваги лише особу злочинця. Ч. Ломброзо твердив, що злочинність є явищем природним і вічним, пов’язаним з органічним виродженням, що негативно впливає на психіку злочинця, об’єктивна її причина пов’язана з особою злочинця, з антропологічними його ознаками (стигматами), які можуть мати анатомічну, фізіологічну та психологічну природу. Залежно від того, яка ознака превалює, пропонувалось виділити різні групи злочинців: а) природжені; б) душевно хворі; в) звичайні; г) такі, що вчиняють злочини через пристрасті; д) випадкові. На думку Ч. Ломброзо, природжений злочинець успадкував фізіологічні, психологічні та етичні якості первісної людини-дикуна.

Ці положення були піддані критиці, внаслідок якої було доведено, що, з одного боку, названі Ломброзо фізичні особливості злочинця виявилися в багатьох людей, навіть у багатьох державних діячів, а з іншого боку, було показано, що дикуни не мають тих рис, які Ломброзо знайшов у злочинців.

Ч. Ломброзо вважав, що причини прояву жорстокості в жіночій злочинності кри¬ються в її фізичній слабкості, надавши приклади антисоціальної поведінки жінок у своїй книзі «Жінки-злочинниці і проститутки». Проміжне положення між антропологічною і соціальними теоріями про при¬чини злочинності жінок займали точки зору російського кримінолога П. Н. Тарновської і італійського фахівця Е. Феррі.

Заперечення свободи волі та обумовлення неминучості вчинення особою злочину її біологічною неповноцінністю і природженими властивостями вело до постановки питання про непотрібність інститутів вини, осудності, покарання. Пропонувались натомість заходи медико-корекційні, ізоляційні, елімінаційні (стерилізація, кастрація, довічне ув’язнення, смертна кара, заслання на безлюдні острови тощо), можливість застосування заходів безпеки ще до вчинення кримінально караного діяння, коли не вина особи і тяжкість вчиненого нею протиправного діяння обумовлювали б підставу і міру відповідальності за вчинене , а встановлені спеціалістами властивості і риси особи, які свідчать про її небезпеку для навколишніх і публічного порядку. Вказувалось на спадковість біологічних ознак, що обумовлюють вчинення злочину. Ці положення мали в цілому антинауковий характер, не враховували соціальний вплив на особу і означали, по суті, відмову від законності у боротьбі зі злочинністю. В подальшому вони знайшли відображення в неоломброзіанських доктринах і певною мірою сприйняті законодавством і практикою окремих держав. Нажаль, ці ідеї у крайньому вигляді були підхоплені фашистськими Німеччиною та Італією для визначення концепції «біологічно неповноцінні раси і національності».

Наукові висновки і практичні рекомендації Ч. Ломброзо постійно піддавалися серйозній критиці з боку його опонентів. Йому дорікали в тому, що ознаки злочинного типу виявляються менш ніж у 50 % злочинців, а про типовість тих чи інших якостей можна говорити, коли вони зустрічаються, принаймні, більш ніж у половини людей. Аргументи його опонентів носили в основному логічний характер. Так, французький дослідник Тард висловив думку, що якщо б головною причиною злочинності були фізіологічні особливості злочинців, то кількість злочинів завжди залишалася б незмінною, у той час як цифра злочинності коливається в залежності від соціальних умов. Найбільш вагомі аргументи проти теорії Ломброзо представили соціологи. Французький вчений К. Раковський зробив висновок, вказуючи на те, що тип природженого злочинця не обґрунтований, оскільки ті ж самі ознаки можна виявити у нормального індивіда.

Програма антропологів не могла бути прийнята ані теорією кримінального права, ані законодавцем того часу тому, що зводила кримінальне право до засобу розправи над людиною через її біологічні характеристики. Слід зазначити, що в Україні, та й у Росії, прихильників антропологічної школи серед юристів майже не було.

Сучасний стереотип сприйняття наукового досвіду антропологічної школи, започаткованої Ч. Ломброзо, у кримінології носить зазвичай негативний характер. Адже зведення злочину до природної схильності злочинця є свідома відмова від наукової постановки питання.

У даний час в кримінології існує величезна кількість шкіл, різним чином пояснюючих причини злочинності. Проте немає єдиного погляду вчених на багато ключових питань. Умовно всі вчення кримінології про причини злочинної поведінки можна розділити на дві великі групи: соціологічні та біосоціальні теорії причин злочинності. Біосоціальні теорії причин злочинності указують перш за все на особливості психіки людини, як чинники, що породжують злочинну поведінку. Послідовники З. Фрейда говорять про те, що людина з народження біологічно приречена на боротьбу глибинних антисоціальних інстинктів (агресивних, статевих, страху) з моральними установками особистості; особи, що не зуміли утримати підсвідомі антисоціальні прагнення, і скоюють злочини. Теорії спадковості пояснюють існування злочинності спадковою, закладеною в хромосомах програмою нахилу до антисоціальної поведінки. Прихильники теорії конституціонального нахилу затверджують, що антисоціальна поведінка людини обумовлена фізіологічною конституцією людини, оскільки є зв’язок між фізіологічними особливостями і психологічними рисами особи. Це сучасної варіант антропологічної школи в кримінології.

Об’єктивно оцінивши внесок Чезаре Ломброзо в науку, на нашу думку, слід зазначити раціональне зерно в його вченні, адже всі його критики не зробили навіть десятої частини того, що зробив він, аналізуючи особу злочинця. Вчений дав потужний імпульс проведенню численних досліджень у сфері кримінального права. Він поклав початок глибоким системним дослідженням особистості злочинця – відкрив глобальний напрямок кримінального пошуку. Антропологічна школа дала поштовх до вивчення особи злочинця, а також стала передтечею нового – соціологічного напрямку, що значною мірою вплинуло на розвиток кримінального права та законодавства XIX – XX століть. Необхідно відзначити, що поряд із крайньою позицією, що полягає у твер¬дженні про уродженість властивостей особистості злочинця, які закономірно тягнуть кримінальне поводження, представниками біосоціальних теорій зроблена спро¬ба пояснити причини злочинності, в т. ч. жінок, фізіологічними особливостями їхньо¬го організму. Незважаючи на вихідну невірну позицію про уродженість зло¬чинних якостей особистості, Чезаре Ломброзо вперше особливе значення надавав осо¬бистості тих, хто вчинив злочин, у поясненні причин злочинного поводження.

Сучасний погляд на жінок-злочинниць окремих дослідників має неоломброзіанські риси. Так, становлять інтерес результати дослідження фахівців із Центру кримінологіч¬них досліджень при Оксфордському університеті в 1982 – 1984 pp. щодо засудже¬них жінок. На підставі інтерв’ювання 254 жінок із п’яти виправних установ дос¬лідниками було вироблене поняття «жінка, яка не відповідає звичайним уяв¬ленням».

На міжнародному рівні до питання про жіночу злочинність звернулися вже в 1977 р. Один із розділів доповіді робочої групи експертів по підготуванню роботи секції п’ятого Конгресу ООН по попередженню злочинності і поводже¬нню з правопорушниками був присвячений злочинності серед жінок. Але однозначного погляду на проблеми злочинності жінок досі не існує.

Таким чином, зрозуміла складність і дискусійність питання про причини правопорушень, і деякі концепції послідовників Ч. Ломброзо заслуговують на увагу і сьогодні. Актуальність таких досліджень обумовлена тим, що оптимальна інформація про чинники, які викликають протиправну поведінку, визначають і засоби їх мінімізації.

Присоединись к группе в контакте — узнай больше о своих правах!



Оставить комментарий


− 2 = четыре